Світ, виявляеться, не такий і поганий…

Ерленд Лу (нар. 1969 р.) – популярний норвезький письменник і драматург, чий авторський стиль легко впізнати: його характеризують як «фірмово наївний». У своїх творах він часто використовує іронію, гумор, гротеск.
«Ми падаємо. Люблю тебе. Роби що тобі хочеться. Батько». Це – SMS-повідомлення, надіслане з борта літака в Центральній Африці.Так починається книга Ерленда Лу «Мулей» (Лу, Е. Мулей : роман [Текст] / Е. Лу; пер. з норвез. І. Дзюби . – Харків : Фоліо, 2011. – 223 с. (Карта світу. Норвегія)), написана у формі щоденника 18-річної норвезької дівчинки. В одну міть Джулія втратила всю свою сім’ю, – її батьки і брат загинули в авіакатастрофі. Залишившись сама у великому будинку, Джулія вирішує звести рахунки з життям, щоб скоріше зустрітися зі своїми рідними. Їй потрібно «пограти» в вмирання, умовно наблизитися до «мамі, татові і Тому», щоб врешті-решт прийти до думки дорослої людини: улюблені мої, я неминуче наздожену вас, але трошки пізніше, а зараз мені потрібно ще побути в цьому світі,прожити своє життя, як цього хотіли мамо і тато, виростити доньку, багато побачити, дізнатися, відчути, побути щасливою і нещасною, скласти свій пазл, і, тільки коли він складеться, приєднатися до коханих, які пішли в світ інший. Так треба. Розставання – це теж частина життя.
Дуже цікаво спостерігати, як змінюються думки дівчини, як змінюються її обставини і цінності. Такі історії корисні для підлітків. Вони вчать цінувати батьків, свою родину. Вчать любити життя до кожної її похмурої деталі.
P. S. А ще, на сторінках книжки пояснюється и назва книги «Мулей». Виявилося, все дуже просто. Джулія, ще маленькою дитиною, разом із сім’єю щовихідних відвідувала якийсь із найвизначніших музеїв світу, які не зовсім правильно називала “мулеями”…