Сергій Гридін: Все прийшло саме собою і невідомо звідки…

8 липня виповнюється 50 років українському письменнику з Рівненщини С. Гридіну, книги якого останнім часом набули неабиякої популярності серед читачів.
Гридін пише як для дітей і підлітків, так і для дорослих. При цьому письменник переконаний, що писати підліткову літературу — це достоту нелегка справа. Автор вважає, що підлітковий вік — це період активних змін. «… підлітки змінюються весь час і змінюються часом. Тут треба і тему дібрати, і написати про неї так, щоб і гострота не втратилась, і простота викладу. І головне, актуальність», — каже Сергій.
За кожним твором письменника стоїть якась історія – при цьому не обов’язково йдеться про проблему з життя. Просто деякі події й переживання наштовхнули Сергія на ідеї, що потім знайшли відображення в книжках. Скажімо, «Федько, прибулець з Інтернету» (перший твір, написаний уже в зрілому віці й за тривалий період часу) з’явився завдяки тому, що юний на той час син пана Сергія заразив домашній комп’ютер вірусом – батькові довелося не одну годину витратити на відновлення роботи незамінного інструменту…
Значна частина життєвих історій, як і образів реальних людей, «перекочувала» в книги Гридіна. Не випадково нашумілу підліткову повість «Не такий» про шкільний булінг і перші стосунки хлопців із дівчатами письменник називає автобіографічною. «Ця книга допоможе підліткам зрозуміти реалії життя, пристосуватися до них чи знайти власний вихід», — розповідає автор.

Для книги «Відчайдушні» наш герой запозичив детективні колізії з перших аматорських творів сина (за погодженням з автором, звісно). Оповідання для збірки «Мама по скайпу» стало приводом висловитися з гостро актуальних, болісних соціальних тем, які вирують у суспільстві й особисто торкаються доль багатьох знайомих, однак не обговорюються на державному рівні. Доросла історія «Сапери» акумулювала особистий досвід письменника після участі в АТО, хоч, загалом, і є художнім вимислом. Повість присвячує найактуальнішій для українців темі – темі війни на Донбасі. Провідний приціл твору – становлення армії, становлення чоловіка в умовах війни, на яку ніхто не очікував.
Письменник пояснює, наскільки складно йому прописувати сумні фінали у своїх творах. Однак це не означає, що автор не береться за сумні теми. Як приклад він називає свою книжку «І паралельні перетинаються», ідею якої йому запропонували шанувальники на одному з книжкових ярмарків. За проблему підліткового самогубства прозаїк взявся не відразу, але потім вирішив-таки прийняти цей виклик і для максимальної достовірності книги спілкувався із психологами та людьми, які подолали суїцидальні думки. Добра підліткова література спрямована зовсім не на те, аби повчати «майже дорослих». Ніхто не любить повчань. І не дослухається.
Повість С. Гридіна «Дорослі зненацька» теж не повчає – письменник пропонує модель можливої поведінки для підлітків, які потрапили в складну ситуацію. Але тільки читачам вирішувати, чи скористатися підказками, які дає текст. Крім того, книжка має подвійну адресність: і підліткам, і батькам, а отже, може стати прекрасним приводом для розмови про важливе.
Письменник дуже любить читати: «Читаю скільки себе пам’ятаю! Цим “вірусом» мене заразила мама. Її бачив із книжкою завжди! Тепер і сам тягнусь почитати за будь-якої можливості». Він вважає, «що книги зіграли не останню роль у формуванні світогляду чи розумінні життя… Тож читаймо, бо ми того варті, а хороша книга допоможе знайти себе і правильний шлях у житті!»