«…Тема свободи і пошуку себе – дуже актуальна для нашого покоління, яке має доступ до всього і залишається дуже нещасним. І дуже ненаситним. Ще одна подорож, ще одна робота, ще одні стосунки, пригода… і все рівно мало. Ми ніколи не можемо задовольнятися, і сказати собі: «От, все, я успішна. Я вже щаслива», і власне кажучи, ця книга про нас, наші болі і пошуки. Я дуже хочу, щоб вона працювала і як мотиваційна».

(Гудошник Ю.)

Навіщо ми подорожуємо? Хто ставив собі це питання, знає відповідь. Через чужу культуру ти пізнаєш свою культуру, тобто себе. Часом ми роками живемо по накатаній, не усвідомлюючи очевидні речі, які насправді заважають нам жити. Як приклад, всім відомо, що українці найчастіше бачать ложку дьогтю, ніж бочку меду. “А можна навпаки?” – запитала себе Юлія Гудошник і вирушила у мандри від німецького гуртожитку до тайського острова, від китайського селища до американського мегаполіса, від данської столиці – до японського храму. Кожна подорож дає їй мудрих наставників і відкриває секрети щастя.[Гудошник, Ю. Боже[Я]вільна [Текст] : роман / Ю. Гудошник. – Чернівці :Книги – ХХІ, 2019. – 352 с.]
Авторка описує світ навколо таким, яким його бачить, та заохочує читачів відвідати всі описані місця, аби набратися тих же вражень та відчуттів. Досвід, який описаний в книзі, – це досвід кожної молодої людини, яка тільки розправляє крила, шукає себе, пригоди і втілює свої задуми. Одночасно впевненість і невпевненість героїні щодо її шляху, сумніви, які повсякчас супроводжують думки героїні, – знайомі кожному. Однак книга заряджена сміливістю таки підкорювати світ, переступати через власні рамки і йти, їхати чи летіти вперед… Фінал книги – відкритий, у планах – продовження історії.
До речі, цікава сама назва роману – «Боже[Я]вільна». Себто, це і певний заклик, що головна героїня вигукує, і прагнення, якого хоче досягти, звільнення від лещат, у яких вона знаходилася в юності, і хоче досягти в цьому житті чогось більшого. І вирішує, що мандри – це ключ для того, щоб стати вільною.