Проза, яка спонукає думати (Кадзуо Ішіґуро)

 

Написання романів споріднене розраді або полегшенню болю…

Кадзуо Ісігуро

5 жовтня 2017 р. у літературному світі буквально сталося свято. Лауреатом Нобелівської премії з літератури обрали письменника, якого знають і читають у світі. Хто такий Кадзуо Ішіґуро та з яких подій складається його особисте та літературне життя? 

Кадзуо Ішіґуро народився в Японії, у місті Нагасакі, але жив там лише до 5 років. У 1960 р. його батько перевозить сім’ю до Англії. Майбутній письменник відвідував британські школи, хоча спілкування в сім’ї було японською мовою. Ішіґуро зазначає, що Нагасакі залишилося в його пам’яті не просто як розмите зображення, а це повноцінна частина життя, яку він добре пам’ятає.

Та чи справді Ішіґуро – хороший письменник? Певно, що так. Але наприкінці такого визначення знак оклику можна не ставити. Сім його романів і збірка оповідань, написані за тридцять років, – добротна психологічна проза, неголосна й збалансована: інтенсивне внутрішнє життя героїв скупо проявляє себе назовні.

Етнічний японець, він став одним із найуспішніших письменників Великої Британії. У1983 році його назвали одним із «найкращих молодих британських письменників». Крім того, він нагороджений премією Вітбред за роман «Митець із плинного світу» і Букерівською премією за «Залишок дня».

Дебютний роман автора «A Pale View of Hills» («Там, де в серпанку пагорби») (1982 р.) розповідає про Ецуко, вдову із Японії, що живе в Англії. Після самогубства дочки її переслідують спогади про зруйнування та відродження Наґасакі.

Наступний роман «An Artist of the Floating World» Митець із плинного світу»)   (1986 р.) продовжує тему Японії в Другій світовій війні. Відомий художник Мацуї Оно, який перестає бути відомим після війни, бо прийняв кілька невірних життєвих рішень. Був таким собі митцем-для-мистецтва, став митцем-для-народу. Світ змінився, він вчасно змінитися не зміг. Живе тепер зрадником – і не чується ним.

Збірник оповідань  «Nocturnes» ( «Ноктюрн»)  (2009 р.) –  це п’ять вражаючих історій про чарівну силу музики і сутінки об’єднані не тільки тематично і метафорично, а й загальними персонажами, складаючись в вишукане масштабне полотно. Тут невдаха саксофоніст лягає на пластичну операцію в розрахунку, що це зрушить з мертвої точки його кар’єру, зірка естради співає в Венеції серенади власній дружині, з якою прожив не один десяток років, а молодий віолончеліст знаходить собі надзвичайно оригінальну наставницю…

Всесвітню славу Ішіґуро приносить роман «The Remais of the Day» ( «Залишок дня»)  (1989 р.).  Головним героєм і розповідачем є англійський дворецький.  Англійський дворецький, строго кажучи, не чин і не професія. Це покликання, місія, почесний Хрест, який звалює на себе головний герой Стівенс і несе з гідністю по життю. Правда, під завісу цього самого життя щось змушує повернутися назад, в минуле, і виявляється, що світ влаштований складніше, ніж підвідомче господарство дворецького.

Критики відзначали, що японець написав «один із найбільш британських романів ХХ століття». Його порівнювали з Джозефом Конрадом і Володимиром Набоковим, яким також вдалося написати твори вищого ґатунку не на рідній для них мові.

«Never let me  go» ( «Не відпускай мене» ) (2005 р.) у перекладі Софії Андрухович (Ішігуро К. Не відпускай мене [Текст] / К.   Ішігуро  .- Л. : ВСЛ,  2016 .- 336 с.) — перша книжка письменника, видана українською мовою.  За сюжетними ознаками це фантастика, проте читач дізнається про це не спочатку і доволі довго читає книжку як традиційний англійський роман про закриту школу, ізольований простір зі «скелетами в шафах» (звичне очікування на детектив). Кеті, головна героїня книжки, намагається зрозуміти та прийняти своє дитинство і юність у привілейованій школі-інтернаті Гейлшем та поза нею, свою інакшість від людей та обране для самої Кеті та її найближчих друзів призначення бути донором. Це довга дорога зі спогадів, відчуттів, одкровень, які поволі вибудовують для героїв нову картину світу…

Вже на початку 2018 р. побачіть світ українською мовою роман  «The buried giant» («Похований велетень») (2015 р.).  Автор переносить нас в Середньовічну Англію, коли бритти воювали з саксами, а землю огортала темрява, що змушує забувати щойно прожитий час так само швидко, як ранок, прожитий багато років назад. Літня пара, Аксель і Беатриса, залишають свою селище і відправляються в повну небезпек подорож – вони хочуть знайти сина, якого не бачили вже багато років. Ісігуро розповідає історію про пам’ять і забуття, про помсту і війну, про любов і прощення.

Найвідоміший детектив, інтелектуал Крістофер Бенкс – герой книжки «When we were orphans» («Коли ми були сиротами») (2000 р.), з дитинства мріє розкрити таємницю загибелі своїх батьків – і нарешті йому представляється можливість зробити це. Однак розслідування Крістофера, який в дуже неспокійний час відправився з Лондона в Шанхай, з екзотичної подорожі поступово перетворюється в подорож з Теперішнього в Минуле, зі світу ілюзій – в світ жорстокої реальності…

Найкращий із романів Ішіґуро «The unconsoled»  («Безутішні») (1995 р.): це десь п’ять сотен сторінок, на яких описуються події трьох днів із життя відомого піаніста. Там неймовірно багато музики – і в мові, і на рівні алюзій.
Події, втім, гучно сказано. Це наче хоку на п’ятсот сторінок: якісь предмети, якісь деталі – а на задньому тлі емоції, котрі вони викликають. Чоловік приїздить в чуже місто на гастролі, там когось має побачити, з кимсь не зустрічається, щось губить, про щось згадує, частіше про щось забуває…

Талановита людина талановита у всьому. Ішіґуро – автор кількох пісень джазової співачки Стейсі Кент. У музиці, так само як і в прозі, письменник намагається зберігати символізм і метафоричну стриманість. Його твори мають своєрідну синтаксичну ритміку. Цікаво, що після закінчення школи Ішіґуро рік подорожував США і Канадою автостопом, підробляв музикантом у клубах і шукав продюсерів, готових допомогти йому розпочати музичну кар’єру. Згодом в інтерв’ю «The Guardian» письменник згадуватиме цю подорож як подію, що змінила його життя. Не зважаючи на те, що Кадзуо вибрав письменство, любов до музики супроводж ує його все життя. Він і зараз продовжує грати на акустичній гітарі, як стверджує сам Кідзуо, «не гірше за середнього аматора».

Сучасний кінематограф долучився до популяризації творчості Кадзуо Ішіґуро. Сам письменник неодноразово брався за написання сценаріїв. Можна виділити три найбільш яскравих екранізації за мотивами його творів. Це фільми «Залишок дня», «Біла графиня» та «Не відпускай мене». В кожному з фільмів головні ролі грають першорядні зірки, серед яких: Емма Томпсон, Ентоні Гопкінс, Ральф Файнс та Кіра Найтлі.

Отримавши звістку про нобелівську премію, Ішіґуро сказав: «Це велика честь, головним чином тому, що це означає, що я йду по слідах великих письменників. Тож це велика похвала для мене. Світ перебуває у момент невизначеності, і я сподіваюся, що всі Нобелівські премії стануть силою для того, щоб зробити щось хороше саме зараз».