«Зраду можна зрозуміти, але не можна виправдати». Такі слова читач побачить на обкладинці нового історичного роману «ТРОЩА», однієї з найочікуваніших новинок від В. ШКЛЯРА.
Шкляр довго шукав універсальну історію про повстанців, про УПА, про повстанське підпілля, про ті тяжкі часи, які розпочалися в другій половині сорокових років — після того, як завершилася збройна боротьба на два фронти. І знайшов письменник таку історію на Тернопільщині. У трикутнику між селами Купчинці, Ішків і Багатківці, де протікає річка Стрипа, у плавнях, в очеретах переховувалися бандерівські вояки. Саме там у 47-му році підпільників через зраду оточили червонопогонники і відбулася та драма, яка описана у романі «ТРОЩА» (Шкляр В. Троща: роман / В. Шкляр.- Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017.- 416 с.).
Чому троща? Бо саме в тих краях місцеві жителі трощею називають очерет. «… Але в мене аж серце здригнулося, коли пізнав це слово. Адже відчув, що це не тільки очерет. Троща – це катастрофа, це бійня, це трощення людських життів, доль та майбутнього…» (В. Шкляр)
Події в романі розгортаються в двох часових паралелях. Перша — 1970 рік. Місто на сході України. Головний герой — політв’язень на псевдо «Місяць», який пережив 25 років заслання у радянських таборах і тепер намагається «знайти свою долю у місті козацької слави». Друга — драматичні події останніх років підпільної боротьби вояків УПА за волю України, до яких героя повертають його спогади.
Дружба і розбрат, кохання і ненависть, свобода й неволя – все в цьому романі від майстра жанру знайде своє висвітлення, пояснення і розуміння. Особливо вражає те, що читач, у прямому сенсі, до останньої сторінки не здогадується, хто ж наважився зрадити друзів, чому пішов на такий крок. Відповідь на запитання, чи справді «мета виправдовує засоби», автор залишає за читачем, заохочуючи до роздумів та власних висновків. Твір дозволяє винести уроки всім, кому не байдужа доля і майбутнє рідної країни. Адже боротьба, як і життя – триває. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.
«… Поволі минуле заступає сьогоднішній день, адже тоді, в боях за вільну Україну, по болотах і лісах, було більше свободи, віри та надії, ніж зараз, коли доводиться зітнутися зі зрадою…» – І. Бондар-Терещенко.
Комбат Маруся Звіробій: «… Василь Миколайович робить титанічну справу. Якщо кожен із нас прочитає хоча б одну із його книжок і відчує на своїй шкірі, як близько ті люди, які боролись тоді, і зрозуміє, наскільки ми маємо схожі проблеми сьогодні, ми почнемо змінювати наш менталітет. Книжки Василя Шкляра правильні, і вони здатні виконувати виховну місію».
«… Я щиро сподіваюся, що цей роман припаде вам до смаку, бо я недавно його переглянув і він мені сподобався…» – Василь Шкляр.