«У «Дзвінці» мені найбільше подобається авторський голос – це відверта оповідь без будь-якої пози чи прикрас. В автобіографічних романах складно уникнути спокуси трохи переписати історію героїні. Ніна не спокушається – її Дзвінка така, як є і така, як має бути.» (Кузнєцова Є., письменниця)

Знайомтеся — Ніна Кур’ята! Авторка трьох поетичних збірок — «Вулички гравію» (2003), «Сіль і світло» та «Я буду дивитися, як ти пишеш» (2018). А також роману «Дзвінка. Українка, народжена в СРСР» (Кур’ята, Н. Дзвінка. Українка, яка народжена в СРСР [Текст] / Н. Кур’ята. – 2-ге вид. – К. : Лабораторія, 2024. – 376 с.)

Цей роман – історія дівчинки Дзвінки, талановитої уродженки з Одещини. Її перші вірші передавала Любашівської газети «Хлібороб» бабуся. «Вірші я писала скільки себе пам’ятаю, – розповідала Ніна Кур’ята. – Моя бабуся записувала їх за мною, вважала це невід’ємною частиною мене. Носила у районну газету, їх публікували – у 6 років я навіть мала перший гонорар». Усі ще дивувалися, така мала, а творчий нахил уже має! Дзвінка з теплотою згадує своє дитинство. Ці спогади змушують читачів посміхатися увесь час.

Авторка не бавить нас захопливим сюжетом, інтригами. Вона веде нас в подорож життям Дзвінки, від народження в 70-х і до моменту повномасштабного вторгнення, дозволяя побачити зміну України протягом років.

У романі кожен знайде для себе щось знайоме, частинку себе, частинку історії своє родини, частинку свого розпачу та болю за Україну. Це ж наша історія, наше життя. Нам не потрібно її забувати.