«…навіть у «крижаних панцирах» болю й негараздів можуть розквітнути «метелики» доброти, співчуття та справжньої любові» (Гнатюк, Ю., педагогиня).

Ярина – головна героїня повісті Оксани Радушинської «Метелики в крижаних панцирах» (Радушинська О. Метелики в крижаних панцирах: повість [Текст] / О. Радушинська . – К.: Знання, 2024 . – 173 с.). 

Дівчинка-підліток шукає сенс життя після автокатастрофи, в якій вона втратила батьків і брата. А сама пересувається в колісному кріслі…

Ярина не хоче, щоб її жаліли, мужньо витримує не лише біль фізичний після процедур у лікарнях, але й біль душевний, коли чує: «Куди ви пхаєтеся з колісним кріслом? Це громадський транспорт! Для нормальних людей!»

Внутрішній світ дівчини розкривається через її думки про життя, страхи перед майбутнім і надії на одужання. Чи вдасться їй довести навколишнім та собі, що найважливіше – людська гідність, неповторність, унікальність кожної людини? Чи здійсняться її заповітні мрії?

Ця історія про те, як важливо не втратити себе, навіть якщо світ навколо здається байдужим і холодним до тебе…Вона створена для того, щоб підлітки і дорослі теж розуміли світ іншої людини, такої ж, як вони, такої ж особистості. Розуміли та просто навчилися співіснувати, поважати, підтримувати. Це особливо важливо зараз, коли внаслідок кривавої війни з росією, постійних обстрілів та бомбардувань, на жаль, зростає кількість людей, зокрема дітей, які зазнали психологічних травм, ампутацій кінцівок та інших важких наслідків…