Повість А. Тристана «Доню, війна!» (Тристан А. Доню, війна [Текст]: повість / А. Тристан . – Львів: Апріорі, 2024. – 168 с.) розповідає про Ірину та Марину – двох дівчат, які змушені подорослішати в умовах війни на Харківщині. Їх об’єднує спільна трагедія: втеча з рідних домівок, окупація, табір «перевиховання», де намагаються зламати особистість.
Ірина – сільська дівчина з твердим характером, яка вміє приймати рішення і підбадьорювати інших: «Ми не просто виживемо – ми повернемося додому і розповімо всім правду.»
Марина – харків’янка, дочка професора, що зберігає гідність і віру в людяність навіть у темряві війни: «Війна забрала в мене дитинство, але не забере віру в добро.»
Образи дівчат – збірні портрети тисяч українських дітей, які стали жертвами війни. Вони втрачають дім, але не втрачають себе. Їх боротьба – це боротьба за пам’ять, правду і надію.
«Доню, війна!» – це не вигадка. Це голос покоління, яке зростає під обстрілами, але не дозволяє війні знищити душу.