Світ літератури – це мапа, де можна знайти голос кожного народу, навіть найменшого. Наприклад, маорі. Знайомтеся! Книга новозеландського письменника Віті Іхімаери «Осідлати кита» (Іхімаера В. Осідлати кита [Текст]: роман / В. Іхімаера; пер. з англ. Г. Яновської. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2021. – 128 с. )

Дія роману розгортається в маорійському селищі на сході Нової Зеландії. Тамтешня громада дотримується древніх традицій, згідно з якими вождем має стати чоловік, нащадок легендарного Паікеа. Та ось народжується Каху – дівчинка, яка мала стати довгоочікуваним спадкоємцем. Її дідусь Коро Апірана, духовний лідер громади, відкидає думку, що дівчина може стати вождем. Каху ж усіма силами намагається заслужити його повагу: вчиться мови предків, бере участь у священних церемоніях, допомагає громаді. Справжнє випробування настає, коли на берег викидаються кити. Лише Каху зуміє врятувати їх – вона осідлає головного кита й поведе його назад у глибини океану. Вона доводить, що навіть одна людина може змінити хід подій, якщо має віру в себе. Саме тоді дідусь усвідомлює, ким насправді є його онука.

Віті Іхімаера не просто розповідає історію. Він вшиває в текст маорійську міфологію, мову, ритми народного світосприйняття. Його книга – це як пісня предків, як заклинання, як молитва про збереження. Автор показує, що маорійська культура – жива, вона має голос, і вона має значення. Це надихає і нас, українців, берегти своє, плекати рідне, відчувати себе частиною великого світу, не зливаючись у ньому…