Поезія

Валерій Продан
(Valeron Prodan)

Прикасаясь к твоему плечу,
И нежных губ твоих касанье –
Теперь я точно утону,
Теперь моё ты наказание.

Не заменить тебя никем.
Заменимых мам не бывает,
Плохих, хороших или тех…
Лишь тебя моё сердце знает!

Тронуть руку на мгновенье,
Утонуть в твоих глазах!
Ты – моё наслаждение!
Ты – моя муза и мой вечный страх!

 

 

СРЕДЬ ПУСТЫХ ВЗГЛЯДОВ

Средь пустых взглядов туманных
И холодных шагов – тишина.
Я не видел таких уж чёрствых,
Я не видел! С тех пор – седина…

И в прозрачном тумане шагов
Я без страха шагал лишь вперёд.
Я всё шёл и шёл на ваш зов,
А под ногами лишь таял мой лёд.

С глазу на глаз, на продажу,
Не встречал я возле души я своей.
Я в жизни ни раз и ни разу
Не видал таких вот людей.

 

МОЯ МУЗЫКА

Моя музыка где-то плачет,
Грустные ноты кому-то поёт,
Моя музыка грустит и скачет,
Новые песни где-то зовёт.

Моё дыхание не задышит,
Не набрав в лёгкие воздух,
И мне не остыть.
Сердце не трепещет, она не полюбит,
Если ты перестанешь воздухом быть.

Моя муза где-то тонет.
Если б вы только знали про смерч!
Она не забудет, она завоюет,
Та, что не смогла при жизни сберечь.

Моя музыка где-то плачет,
Грустные ноты кому-то поёт,
Моя музыка грустит и скачет,
Новые песни где-то зовёт.

 

НЕБО В ТВОЇХ ОЧАХ

Небо в твоїх очах,
Ти не знала, як зупинити час,
Коли ми разом,
Коли при свічках.

Ми дивились в любі очі,
І очі дивились на нас.
Я в твоїх очах бездоганно
І ти в моїх тепер живеш.

Цілий світ в твоїх очах,
І світ біля твоїх очей.
Поцілувати любі очі
Я ніколи не зміг,
Я зміг би тоді,
Коли щасливіший за всіх.

Очі закрий і на мить уяви,
Уяви, що мить – закриті очі.

 

СПІВАЙ СВОЇ ВІРШІ

Співай свої вірші,
Щоб ми злились воєдино.
Дихай, як завжди, вперед,
Відчуй подихом мій біль.
Я знаю,
Що тільки ти – моя єдина.

Лети від себе,
Щоб ніхто не почув,
Так тихо до мене,
Щоб ніхто не відчув.

Твій погляд вражає всім тим,
Що у мене ніколи не було.
Ти була з ним.
Я ненавиджу його!

Він був дуже боязкий,
Він відчув всю тебе.
Я розповім, хто він такий.
Я ненавиджу себе!

 

ГРІЄШ РУКИ

Грієш рідні руки біля іншого вогню.
Ти не забула про муки, ти пам»ятаєш долю мою,
Ти пам»ятаєш всі мої кольори червоно-чорні,
Як кров на білому полотні, і смерть над рікою блукає.

А ми з тобою до сих пір голодні,
А ми ще не їли.
Лиш серце добре знає –
Тільки ти врятуєш мене зі сливи.
Твої пальці тихенько пішли геть.
Десь там вітер надії несе,
А в мріях ти – нездійснена мрія, ти.
І мене ніколи не дістати,
А більше і не треба.
Я буду проганяти,
Як ніколи до цього не проганяв.
Ти – моє тремтіння тіла,
Коли мурахи по тілу біжать.
Ти – моє натхнення світла,
І тебе багато біля мене стоять.

Ти – безодня красивих думок,
Зібраних у всьому світі
Ти – найбільший в світі крок.
Ти – життя, подібне митті.

Ти – страх перед долею,
Який треба пізнати.
Ти тримаєш життя душею,
Коли так хочеться обійняти.

Ти – воля перед долею,
Яку треба пізнати.
Весь світ в твоїй долоні,
Який просить його забрати.

<<Фото1..-5678 Живопис>>