«Я ніколи не жила для себе, я жила для України» –  Емма Андієвська

«… Так, я українка! Тільки українка! Навіть тоді,   коли я  буду єдиною українкою на землі…»

(Е. Андієвська)

Сучасне літературне обличчя України важко уявити без творчості тих письменників, які в силу тих чи інших обставин опинилися за межами її материнського лона. До таких належить оригінальна белетристка, поетка, малярка Емма Андієвська, котра за примхою долі вже багато десятиліть живе далеко поза Україною, хоча народилася 19 березня 1931 року в Донецьку (колись — Сталіно). Виросла Емма Андієвська в цілком зросійщеній родині, де дівчину свідомо готували “на росіянку” за допомоги гувернанток, хоч мати була козацького роду, батько ж був видатним ученим-хіміком. Перед війною родина перебралася до Києва, жили вони на околиці, і там Емма потрапила в україномовну стихію, яка її зачарувала, що надалі і визначило її вибір. «З київського періоду у мене в серці вкоренився образ чарівної України, вишгородських красунь, мелодійної мови… Тоді, у шість років, поклялась, що писатиму тільки українською. Так і роблю, хоча досконало володію чотирма мовами»,  – говорить сама Андієвська.

Вона надзвичайно оригінальна й талановита. Шевченківський комітет обрав в 2018 р. Емму Андієвську лауреатом за п’ять книг – «Міста-валети»  (Андієвська Е. Міста-валети:  сонети й білі вірші / Е. Андієвська . –  К .: Видавничий дім  “Всесвіт” 2012 . – 255 с.),  «Бездзигарний час»  (Андієвська Е. Бездзигарний час:  сонети / Е. Андієвська .  – К. : Видавничий дім  “Всесвіт“,  2013 . – 304 с.),   «Шухлядні краєвиди» (Андієвська Е. Шухлядні краєвиди:  сонети / Е. Андієвська . – К. : Видавничий дім  “Всесвіт“,  2013. – 304 с.),    «Маратонський біг»  (Андієвська Е. Маратонський біг:  поезії / Е. Андієвська .- К.: Люта справа, 2016. – 299 с.) і «Щодення: перископи» (Андієвська Е. Щодення: перископи:  поезії / Е. Андієвська.- К.: Друк. двір Олега Федорова, 2017. – 315 с.)

Але це лише невеличка частинка літературного світу письменниці. Вона написала 215 сонетів, видала понад 40 книг поезії, прози, три романи. 

 

 «Герострати»  (Андієвська Е.  Герострати:  роман / Е. Андієвська . – Мюнхен :  Сучасність, 1971. – 500 с. )  Е. Андієвської — філософський роман, в якому читач зустріне чимало рефлексій про Бога, людину та світ. В основі назви твору – історія про мешканця Ефесу Герострата, який спалив храм Артеміди у рідному місті, аби прославитися. Авторка викриває «геростратизм» як вічну жагу людини до здобуття слави будь-яким способом. Розповідь ведеться від першої особи антиквара…

 

 «Роман про добру людину»  (Андієвська Е. Роман про добру людину:  роман / Е. Андієвська .- К. : Орій, 1993. –270 с. )  – епічний роман Е. Андієвської.  Дія твору відбувається в українському таборі для переміщених осіб в Міттенвальді (Німеччина). Головною темою роману є добро. Це вкладено і в назву твору. Згідно з філософією роману, доброю людиною можна бути навіть маючи звичайні людські вади. Такими не ідеальними, але добрими персонажами в романі представлені отець Ґудзій та Стецько Ступалка, які люблять випити. Також злодій Дмитрик представлений, як людина шляхетна у глибині свого характеру і яка поступово переживає перетворення на добру людину.

Сюжет «Романа про людське призначення»  (Андієвська Е. Роман про людське призначення:  роман / Е. Андієвська.- К. : Орій, 1992. –516 с. )  є фантастично-химерним і розповідає історії життя українців, які опинилися на еміграції. Він  складається з історій життя або життєвих епізодів багатьох персонажів. Історії перетікають одна в одну із згадуванням наступного героя. Із багатьма героями стаються казкові та містичні події, описані з властивим для авторки сюрреалістичним стилем. Роздумуючи про земне й божественне призначення людини, більшість героїв роману роблять свій нелегкий вибір на користь добра, справедливости, чести, стають до лав лицарів світла.

Емма Андієвська — чарівна, завжди усміхнена жінка, котра має свій власний, “андієвський стиль” і в творчості, і в манері спілкування, і в зовнішньому вигляді також, що дозволило Юрію Микитенку назвати її: “людина-оркестр, людина-тайфун, людина-симфонія — ці всі фігури годяться для визначення творчої особистості найвиразнішої письменниці й художниці сучасного українського зарубіжжя”.

Незвичайний погляд на життя Андієвської, притому ж правдивий, виростає з самої дійсності — доброї і лихої, і різнобарвної. Добро повинно перемагати, і це ми бачимо в її творах. Ознайомтесь з ними, і ви в цьому переконаєтесь самі.