Карагенова Анастасія

20 років. Випускниця ОТХУ.
Спеціальність – видовищно-театралізовані заходи.

 

 

 

 

 

 

Роботи автора
Поезія:

— « —

Моя любов присіла поруч із тобою,
Доторкнулася до тебе своєю ніжною рукою,
А ти відвернувся – і печаль пролилася рікою.

Тоді моя любов впала на коліна,
Вона розплакалась, немов маленька дівчинка,
І зрозуміла, що не вціліла.
А в нього немов нечисту силу вселили…
Але вона закрила очі і продовжувала любити.

Слава Богу, що у неї життя відняв,
І залишив помирати біля порога.
Бо вона не може без свого шаленого Бога.
Але їй доведеться без нього –
Її не чекає інша дорога.

 

— « —

Мій загублений Світ,
Як тебе відшукати?
Там, де ти, сховано стільки моїх мрій!
Де ти є? Мені б тільки знати!
Я б вмерла з тобою.
Хай нас схоронять в одній домовині!
Я загубила майже все,
Крім останньої надії.

 

— « —

Я сумував за тобою щоосені,
Мені здавалося, що я збожеволію,
Мені хотілося справжньої волі,
Але я у твоєму полоні.

Я вивчив напам»ять твої зелені очі,
Я бажав тобі щастя.
А ти направляла на мене всю свою зброю.

Можеш забрати моє життя,
За безкоштовно душу тримай.
Ми дійшли до кінця.
Чого ти чекаєш?
Тисни на гачок, давай!

 

— « —

Я тонув у твоїх очах,
І мені навіть не хотілося вдихати повітря.
Я просто, дивлячись на тебе, мовчав,
Але ніхто не чув моєї душі крики.
Я все в собі тримав!
І навіть ти не знала,
Що я тебе до безтями кохав.

 

ОБНИМИ МЕНЯ

Обними меня своим тембром голоса,
Сделай из меня свежий оголённый провод.
В нашу жизнь прибавились неизвестного цвета полосы,
И у меня под ногами оказался космос.

Для меня, неизлечимого, стала эвтаназией.
Я – твой сказочный мечтатель,
А ты – моя воплощённая в жизнь фантазия,
Я – твой художник, двинутый на всю голову ваятель.

И нас спаяло какое-то псевдо-существо.
Давай заведём в наш обитель пятое время года.
Наша эйфория выйдет из берегов.
Глядя на нас, будут загадывать желания звёзды.

Мы вместе завоюем Олимп, подвинутся все боги,
Они будут захлёбываться затхлой пеной.
Оставим в тайне разума чертоги,
И станешь, станем пятой стихией этой Вселенной.

 

НАШИ ПТИЦЫ

Наши птицы давно перелетают на юг,
А я бы на их месте сбежал на север.
Там, в объятьях мороза и вьюг,
Однозначно, чем здесь, теплее.

 

ТЫ В ЦАРСТВЕ

Ты в царстве разбитых зеркал,
Пропитых надежд,
И среди тех, кто убегал
Босым и без одежд.