Окопна правда Василя Бикова “Мертвим не болить”

(Биков В. Мертвим не болить : роман / В. Биков ; пер. з білорус. Т. Кобржицької. — К. : Знання, 2019. — 285 с. — (Голоси Європи), мабуть, найбільш автобіографічний твір Василя Бикова, одного з найвідоміших прозаїків Європи, народного письменника Білорусі.
Роман тематично пов’язаний з подіями Другої Світової війни на Кіровоградщині. “Дякую українській жінці Марії, яка винесла мене із рук смерті”, — писав Василь Биков. 1944 року його важко поранили в бою біля села Велика Северинка поблизу Кіровограда (нині Кропивницький). Майбутнього письменника виходила місцева селянка в своїй хаті. Товариші у степу знайшли лише планшет лейтенанта Бикова. Повідомили рідним, що загинув смертю хоробрих.
Героєві роману, Василевичу, поталанило — він залишився живий. Але щось у ньому нагадує людей, про яких Е. Хемінґвей сказав, що вони ніколи не зможуть повернутися з війни. Навіть у мирний час, Василевич не може заспокоїтися, пам’ять постійно повертає його до вогненних літ, а в серці назавжди залишився біль. Це біль не тільки від втрат друзів, воєнних поразок, а, перш за все, — біль за людину, яка не зробила моральних висновків з уроків історії.
Письменник намагається розкрити всю правду війни, яку він сповна пізнав сам, і донес¬ти до читача невтамовуваний біль за людину та її долю.
«Журавлиний крик», «Третя ракета», «Зрада», «Дожити до світанку», «Піти й не повернутися», «Вовча зграя», «Круглянський міст», «Альпійська балада»… Усі твори В. Бикова спонукають замислитись над сенсом життя, моральними постулатами, пробуджують у наших душах почуття людяності.