Книга, яку не читаєш, а проживаєш

«… Якщо б ти так не зациклювався на тому, що тебе не розуміють, то, може, й зрозумів би інших…»
Маріам Петросян, вірменська авторка, писала роман «Дім, в якому…» (Петросян М. Дім, в якому : роман / М. Петросян ; пер. з вірм. М. Кіяновська . – Київ : Книголав, 2019. – 480 с.) майже двадцять років. За півроку по публікації він зібрав багато позитивних відгуків і престижних книжкових відзнак. Роман був названий книжкою десятиліття. Куряка, Сліпий, Лорд, Руда, Табакі, Сфінкс, Чорний зачарували аудиторію, навіть ту, яка фентезійними книжками раніше не цікавилася. Тепер стараннями перекладачки Маріанни Кіяновської, книга є й на українській мові.
На краю міста, між звичайних будівель, стоїть Дім. Це інтернат для підлітків з інвалідністю. Герої Маріам Петросян – люди на візках, люди з вадами зору, люди з ампутованими кінцівками, люди з важкою формою епілепсії – переважно діти, від яких відмовилися втомлені і байдужі батьки.
«Дім, у якому…» – це епічна доросла казка. Тут немає нічого спільного із реальним життям. Немає імен – тільки прізвиська. Немає соціальних норм – тільки власні закони та ієрархія. Немає віри – тільки легенди. А найбільше легенд – про цей самий Дім. Він тут є окремим персонажем, впливовим та глибоким. Для загублених юних душ, що в ньому проживають, цей Дім є не просто тимчасовий притулок. Це цілий Всесвіт.
«Дім, в якому…» – це книга-пазл, який потрібно збирати самотужки і який для кожного читача складеться в окрему, лише йому зрозумілу картинку. «Дім, в якому…» – це лабіринт, яким блукаєш разом з героями і до останнього не впевнений, чи знайшов ти вихід, чи знову пастка. «Дім, в якому…» – це жорстокість і романтика, відданість і зрада, віра в надзвичайне і сіра буденність існування, це тіні, шерехи, таємничі звуки і шепіт будинку… Це книга про дитинство і світ «нормальних» та дорослих, як його бачать діти-інваліди. Незважаючи на доволі сумні події, описані авторкою, «Дім, в якому…» залишає по собі гарне враження, адже кожен герой знайшов свою щасливу кінцівку, розлучаючись із будинком свого дитинства.
«Дім, в якому…» є настільки своєрідною і ні на що не схожою книгою, що не важливо, полюбите ви її з першої сторінки чи ні, але прочитати її однозначно варто.