125-річчя від дня народження Сергія Єсеніна

125 років тому, 3 жовтня 1895 року народився тонкий лірик, майстер пейзажу, знавець народної душі – російський поет Сергій Олександрович Єсенін.

Писати Сергій Олександрович почав дуже рано, але років з 9 до 14 складав лише духовні вірші. Друкуватися почав з 1914 року в дитячих журналах, дебютувавши віршем «Береза». Перші збірки віршів Єсеніна «Радуница», «Голубень», «Преображение», «Сельский часослов» (1916) захоплено зустріли критики. Знавці відзначили у творах юну безпосередність і природний смак автора.

У період з 1923 по 1925 рр. створювалися його кращі вірші «Отговорила роща золотая…», «Письмо к матери», «Мы теперь уходим понемногу…», цикл «Персидские мотивы», поема «Анна Снегина».

Сергій Єсенін – один з небагатьох літераторів, творчість якого буквально пішла в народ. Поезія Єсеніна незвичайна за своєю граничною щирістю. У своїй поезії Єсенін зумів висловити гарячу любов до своєї землі, природи, людей, є в ній і відчуття тривоги, очікування і розчарування.

М. Горький написав про Єсеніна: “… не стільки людина, скільки орган, створений природою виключно для поезії, для вираження невичерпної” печалі полів “, любові до всього живого у світі і милосердя, яке – найбільше іншого – заслужено людиною” .

“Покраснела рябина”

Покраснела рябина,
Посинела вода.
Месяц, всадник унылый,
Уронил повода.

Снова выплыл из рощи
Синим лебедем мрак.
Чудотворные мощи
Он принес на крылах.

Край ты, край мой, родимый,
Вечный пахарь и вой,
Словно Вольга под ивой,
Ты поник головой.

Встань, пришло исцеленье,
Навестил тебя Спас.
Лебединое пенье
Нежит радугу глаз.

Дня закатного жертва
Искупила весь грех.
Новой свежестью ветра
Пахнет зреющий снег.

Но незримые дрожди
Все теплей и теплей…
Помяну тебя в дождик
Я, Есенин Сергей.