7 жовтня ми з нашими читачами провели найцікавезнішу екскурсію на Куяльницьке (Сотниківське) кладовище. А завдяки Лілії Радіонової можемо поділитися з Вами теплим відеозвітом.

Сотниківська січ – одне з найбільших козацьких кладовищ, що збереглося до наших днів. Цвинтар виник приблизно в 1775 році, найдавніше поховання тут датується 1791 роком. В метричних книгах Вознесенської церкви, що колись тут стояла, зафіксовано понад 530 поховань, більшість з яких мають кам’яні хрести, найчастіше мальтійські. Дві третини прізвищ, викарбуваних на могилах – українські, які можуть належати однофамільцям або прямим нащадкам запорізьких старшин, зустрічаються навіть прізвища гетьманів – Дорошенко та Чорний. Але написи збереглися лише на 33 кам’яних хрестах. Мова – мікс церковно-слов’янської та української, тому розібрати надписи може вийти не одразу.

Першим на Куяльницьке кладовище як на предмет культурної спадщини звернув увагу археолог та директор Одеського історико-археологічного музею Михайло Болтенко. У 1920-х роках в районі Шкодової гори він проводив розкопки пам’яток Усатівської культури та почав фіксувати цвинтар.

Далі інтерес до кладовища відновився у 80-90-ті роки ХХ століття завдяки роботам краєзнавця Романа Шувалова. Він не лише проінспектував цвинтар, але й видав у 1992 році брошуру з описом могил, малюнками та позначками з розташуванням.