Костянтин Вікторович Оборін — полковник, льотчик, ветеран Афганістану, ліквідатор аварії на ЧАЕС, директор авіаклубу «Одеса», волонтер, наставник і друг. Людина, яка прожила життя так, що його можна розповідати як легенду.

Його шлях — це історія мужності, безстрашності та відданості Україні: Афганістан, де він, ще зовсім молодий офіцер, пройшов крізь пекло боїв. Ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи. Тисячі стрибків з парашутом, шість національних рекордів, польоти на літаках, які він сам збирав, і навіть прапор Одеси, встановлений на Північному полюсі. Він творив свою біографію з подвигів, сміливих рішень та яскравих митей, у яких завжди було місце іншим — тим, кого він рятував, кого вчив літати, кому повертав віру в себе.

У 2014 році він, ризикуючи життям, витяг із полону 29 українських бійців. Тоді ворог кинув йому: «Ти що, безсмертний? Камікадзе?» — і це ім’я залишилося з ним назавжди.

Він лікував поранених небом, піднімав у повітря тих, хто втратив ноги чи руки, аби вони знову відчули себе живими. Його слова «повітря лікує» стали символом для сотень ветеранів.

З початком повномасштабного вторгнення, попри вік, він знову став до зброї. Організував оборону Одеси, збивав «шахеди» на легкомоторних літаках, брав участь у визволенні Миколаївщини та Херсона.

18 липня 2025 року, у 63-річному віці, Костянтин Оборін загинув у небі над Україною, виконуючи бойове завдання. Не на пенсії, не у спокої, а там, де його серце було завжди — у небі над Україною.

Костянтин Оборін був і назавжди залишиться символом мужності, честі та нескореності. Одеса втратила легенду, а Україна — одного з найкращих своїх синів.