28 лютого у стінах нашої бібліотеки відбулася презентація роману Мої бабусі не дожили до війни української письменниці Євгенія Генова. Зустріч стала важливою подією для всіх, хто цікавиться сучасною українською літературою та темами історичної пам’яті, ідентичності й досвіду кількох поколінь.

Роман, виданий 2025 року у видавництві «Ніка-Центр», порушує глибокі й непрості теми: мовчання, яке теж промовляє, травми минулого та їхній відгомін у сьогоденні, формування національної ідентичності через родинні історії. Через спогади про життя кількох поколінь авторка проводить паралелі між подіями Першої та Другої світових воєн, Голодомором, репресіями й нинішньою повномасштабною війною.

У центрі уваги — родинна пам’ять мешканців українського Півдня, досвід бабусь і прабабусь, що стає опорою для сучасної героїні. Книга показує, як досвід предків додає сили вистояти, підкреслює цінність віри, надії, людяності, а також чесно говорить про тілесну й психологічну старість, страхи та радості літніх людей.

Рукопис роману став лавреатом конкурсу «Смолоскоп»-2024, а перші відгуки читачів засвідчують його глибокий емоційний вплив.

Жива розмова про складні речі

В останній день цієї темної зими ми говорили про те, що допомагає вистояти: пам’ять роду, правду, спротив і любов. Презентація пройшла в атмосфері щирості й довіри. Це була не лише літературна подія, а й відкрита розмова про сучасні виклики.

Під час зустрічі обговорювалися не тільки художні особливості роману та есеїстичний стиль авторки. Учасники торкнулися теми того, як працюють інструменти російської пропаганди проти дітей і молоді, як формується внутрішній опір та чому так важливо зберігати історичну правду.

Особливу увагу було приділено тяглості поколінь — тому, як «тихі історії» родин формують нашу ідентичність і допомагають не втратити себе навіть у найскладніші часи.

Про авторку

Євгенія Генова — журналістка, менеджерка зі стратегічних комунікацій, докторка філології в галузі української філології, випускниця Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Вона живе й працює в Одесі, є заступницею головного редактора регіонального видання «Інтент», активно співпрацює з громадським сектором та організаціями міжнародної технічної допомоги.

Серед її попередніх книжок — Кримськотатарські родини (2024), присвячена історіям кримськотатарських сімей, а також участь у створенні збірки Вільні голоси Криму (2025).

Простір для осмислення

Презентація стала нагодою для відкритого діалогу між авторкою та читачами. Присутні мали можливість поставити запитання, поділитися власними історіями та роздумами про роль родинної пам’яті в сучасному українському суспільстві.

Ми вдячні всім, хто долучився до цієї зустрічі. Такі події підтверджують: бібліотека є простором для осмислення, діалогу та підтримки культурної пам’яті.

Запрошуємо читачів ознайомитися з романом «Мої бабусі не дожили до війни» у фонді нашої бібліотеки. Це книга, яка відгукується особисто й водночас допомагає глибше зрозуміти спільний досвід поколінь.