Є слова, якими неможливо описати війну. Є історії, які залишаються між рядками. І є книжки, що дозволяють почути тих, хто бачив війну зблизька.

Валерій Пузік — письменник, художник та військовослужбовець. Його тексти — про побратимство, пам’ять, людські долі й життя, яке війна назавжди змінила.

Прапори,

які підписували хлопці на вишколі,

з часом стали свідоцтвом про життя

та перепусткою до пекла,

посвідкою про присутність

людей,

чиї імена сховали позивні.

Їх підписували, сміючись,

вказуючи населені пункти,

ніби фіксуючи їх на мапі країни,

за яку помирали.