Матолінець, Н. Варта у Грі. Артефакти Праги [Текст] / Н. Матолінець. – 2 -ге вид. – Х. : АССА, 2021. – 416 с. : іл. – (Час фентезі).
Гра у Львові закінчилася — темна чаклунка Варта Тарновецька врятувала життя новому знайомому, дізналася найбільшу таємницю свого минулого і принагідно долучилася до перевороту в магічному правлінні. Отож, сповнені ентузіазму, Варта зі Златаном прибувають до Праги, щоби офіційно заступити на посади Вартових Центральноєвропейського конгломерату. Та виявляється, що на шляху до мети ще багато перепон. Могутні судді виплітають нові інтриги, вибори глави насуваються, а втрачені артефакти остаточно забирають спокій. Тим часом у празькій спільноті ширяться чутки про невловимих викрадачів, які полюють на світлих і темних. Легенди оживають на старовинних вуличках, де кожен крок озивається небезпекою. У незнайомому місті Варті потрібно пізнати все наново: кому вірити, а кого остерігатися? Яка темрява ховається за посмішкою Златана? А головне – чи вдасться дійти до кінця і заплатити ціну перемоги, не зруйнувавши себе?
Несс, П. Поклик монстра[Текст] : роман / П. Несс; ідея Ш. Дауд; іл. Дж. Кей. – К. : Вид-во для підлітків, 2020. – 215 с. : іл.
Посеред ночі героя відвідує монстр. Але цей монстр — не те чудовисько, яке він розраховував побачити. Не монстр із жахіть, які снилися йому щоночі, відколи мама почала лікування. Цей монстр древній. І дикий. І він чогось хоче від Конора. Чогось жахливого та небезпечного. Він хоче правди. Поклик Монстра — це підлітковий фантастичний роман, який написав Патрік Несс з оригінальної ідеї Шівон Дауд, та ілюстрований Джимом Кеєм. Вперше роман був опублікований в 2011 році. Події відбуваються в сучасній Англії, і їх головний герой — хлопчик Конор — намагається впоратися з наслідками хвороби своєї матері.
Леметр, П. Три дні й життя [Текст] : роман / П. Леметр; пер. з фр. Я. Коваля. – Х. : Фоліо, 2019. – 203 с. – (Бест).
Миттєвий спалах гніву може дорого обійтися. Життя двох хлопчаків полетіло шкереберть в одну мить. Дванадцятирічний Антуан випадково вбиває шестирічного Ремі. Свідків немає, можна заховати тіло в лісі, й ніхто нічого не дізнається. Що відчуває юний злочинець, як довго він зможе приховувати злочин? З цими думками Антуану доведеться жити багато років, змінюючи життя через випадково знайдені докази. Він намагається втекти з рідного міста, але варто повернутися, як спогади накочуються з новою силою, а страх бути викритим заважає жити. Роман «Три дні й життя» — психологічна драма. Твори французького письменника П’єра Леметра відзначені багатьма нагородами, зокрема престижною Гонкурівською премією.
Орвелл, Дж. Донька пастора [Текст] / Дж. Орвелл; пер. з англ. М. Головко. – К. : Вид-во Жупанського, 2021. – 240 с. – (Майстри світової прози).
Джордж Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», де в алегоричній формі розповів про часи становлення СРСР. На жаль, на тлі цих знаних книжок для багатьох читачів і досі лишається в тіні інший доробок Орвелла, зокрема роман «Донька пастора», в якому письменник з притаманною йому спостережливістю і глибиною розмірковує над питаннями віри та її втрати, оповідає про тамоване прагнення іншого життя і несвідомий пошук свободи від лабет та умовностей суспільства англійської провінції 30-х років минулого сторіччя. Це часом жорстка, часом сентиментальна розповідь про напередвизначеність долі, про неочікувано здобуту свободу і про страх перед нею, який інколи настільки великий, що добровільне повернення до звичної в’язниці безпросвітних буднів сприймається як вище благо. Врешті-решт, це роман про парадоксальність і суперечливість людської вдачі, а отже, деякою мірою, про кожного з нас. Дороті Хейр – донька превелебного Чарлза Хейра з усіма класичними наслідками на взірець ведення домашнього господарства, порядкування скромним церковним бюджетом, догляду за часто дратівливим і невдячним батьком і обов’язковими відвідинами пастви Англіканської церкви, яка поступово здає свої позиції серед вірян, поступаючись модернішим конфесіям, які не настільки відстали від віянь часу. А ще Дороті Хейр досі незаміжня, хоча вже невдовзі переступить поріг, який відділяє молодість від зрілості, що, звісно, не додає їй оптимізму щодо перспектив свого подальшого життя. Так би й не побачила Дороті у своєму житті нічого, окрім маленького англійського містечка, без жодних перспектив бодай колись змінити чи навіть розірвати осоружне коло свого не надто радісного життя, якби не дивна випадковість, яка вириває її із цієї сірої одноманітності і жбурляє у вир геть іншого життя – тяжкого, химерного, виснажливого, але такого справжнього… У романі «Донька пастора» Орвелл розмірковує про життя без вибору, про безвихідь, коли страх того, що нічого й ніколи не зміниться, співмірний страхові змін, врешті-решт про те, що, опинившись на волі, колишні ув’язнені часто знову прагнуть повернутися до в’язниці одноманітної напередвизначеності, бо, окрім усього, справжня свобода ще й має властивість лякати.
Поллак, М. Жінка без гробівця. [Текст] : розповідь про мою тітку / М. Поллак; пер. з нім. Н. Сняданко. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2020. – 184с.
Мартін Поллак ніколи не чув, щоб його дідусь згадував про свою сестру Пауліну, хоча про інших родичів розповідав охоче. Водночас Пауліна єдина з усієї великої родини трагічно загинула після Другої світової війни. Провина, за яку її заарештували, невідома, бо жінка жила тихим і скромним життям, майже ніколи не виїздила з невеликого міста, трималася осторонь політики, не втручалася у міжнаціональні чвари. Вона походила з німецької родини, любила і своїх братів-націоналістів, і друзів-словенців. Попри це саме Пауліна померла у концтаборі, а її брати, які були прихильниками нацизму, навіть після Другої світової війни продовжили працювати юристами. Мартін Поллак досліджує невідому історію своєї родини й укотре доводить, що є злочини, про які не можна мовчати.
Кафка, Ф. Стук у браму. Оповідання [Текст] / Ф. Кафка; пер. з нім. О. Логвиненка. – Х. : Фоліо, 2020. – 255 с. – (Зарубіжні авторські зібрання).
Франц Кафка (1883—1924) — знаменитий австрійський письменник, один з творців модерної прози ХХ століття, більшість творів якого були опубліковані вже після смерті автора. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мілени. Лист батькові». Оповідання («Опис однієї боротьби», «Нора», «Дослідження одного пса» та ін.), що зібрані в цьому виданні, як і інші твори Кафки, просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом і здатні пробуджувати в читачеві почуття тривоги. Герої оповідань — це люди, яких байдуже суспільство відторгає, бо вони — інакші, а значить «хворі», тому їм немає місця серед звичайних людей. Вони мають піти… На жаль, саме це в реальному житті відчував і сам Кафка.
Зебальд, В.Г. Аустерліц [Текст] : роман / В.Г. Зебальд, В.Г. Зебальд; пер. з нім. Р. Осадчука. – К. : Комубук, 2020. – 336 с. : іл. – (Неймовірні пригоди).
Роман В. Ґ. Зебальда «Аустерліц», який багато критиків називають найвизначнішим німецькомовним романом ХХІ століття, вийшов друком у 2001 році, незадовго до трагічної смерті автора внаслідок автомобільної аварії. Цей роман або ж «прозову книжку невизначеного жанру», як називав його сам Зебальд, вирізняє не лише незвичний, лабіринтоподібний сюжет, який автор вибудовує з ретельністю павука, що плете свою павутину, а й особлива поетичність мови, яка перетворює цей твір на довжелезний вірш про пошуки втраченого дитинства. Неназваний оповідач знову й знов зустрічає залюбленого в європейські ландшафти та архітектуру загадкового самітника Жака Аустерліца, який розповідає йому про свої багатолітні намагання розкрити таємницю власного походження. Ці пошуки ведуть його ледь не через усю Європу й спонукають відвідати різноманітні «місця пам’яті» найновішої німецької та європейської історії — з Антверпена до Лондона, з Парижа до Марієнбада, а з Праги до концентраційного табору «Терезієнштадт». І це лише зовнішній, сюжетний контур роману, насиченого історичними екскурсами, поетичними спостереженнями та меланхолійними розмірковуваннями про (не)обжитість простору й проминання часу, з якими людина змушена давати собі раду.
Ніцше, Ф. Шопенгауер як вихователь. Сутінки ідолів [Текст] / Ф. Ніцше; пер. з нім. В, Чайковського. – Х. : Фоліо, 2020. – 187 с. – (Зарубіжні авторські зібрання).
Фрідріх Ніцше (1844—1900) — видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях — він називав себе філософом неприємних істин. В нашому виданні представлено дві роботи Ніцше: «Шопенгауер як вихователь» (1874) та «Сутінки ідолів» (1888). В першій з них Ніцше звертається до філософії Артура Шопенгауера, який був представником філософії волюнтаризму. Воля, в його розумінні, була тим космічним принципом, на якому базується Всесвіт. Захоплення метафізикою та етикою Шопенгауера мало неабиякий вплив на творчість самого Ніцше – його головний, хоч і не завершений, твір має назву «Воля до влади» (1886—1888). «Сутінки ідолів» зачіпає актуальну для кінця ХІХ — початку ХХ століття тему деградації європейської цивілізації та культури з її потягом до декадансу і смерті. В цій роботі Ніцше піддає критиці творчість тих мислителів і письменників, з якими не погоджується — від Платона до Руссо.
Бунда, М. Байдужість [Текст] : роман / М. Бунда; пер. з пол. Д. Пінчевської. – К. : Комора, 2019. – 304 с.
Для Розелі й трьох її доньок — Ґерти, Труди та Ільди — всі дороги ведуть у родинний дім в невеличкому селі Дівоча Гора. Де б вони не опинились, саме сюди повертаються по розраду та підтримку. Кожна з них шукає своє місце в світі у непрості часи, коли Польща тільки-тільки починає оговтуватись від страхіть Другої світової війни, щоб натомість зіткнутися зі страхіттями сталінізму. Але там, де інші ламаються, сестри йдуть уперед з гордо піднятими головами — плече до плеча, слід у слід, — залишаючи по собі чорні троянди і жалобні стрічки з написом “Від Байдужої”. Розворушивши чимало незагоєних ран центральноєвропейської пам’яті, Мартина Бунда зуміла створити захопливу сагу про жіночу солідарність всупереч усім лихоліттям Великої історії. Роман став у Польщі сенсацією і в 2018 році був удостоєний премії Gryfia за «найкращу книгу року, написану жінкою». Готуються до друку переклади в Німеччині, Чехії та інших країнах.
Фіцджеральд, Ф.С. До зірок [Текст] : роман / Ф.С. Фіцджеральд; пер. з англ. В. Дудик. – Х. : Фоліо, 2020. – 187 с. – (Зарубіжні авторські зібрання).
Оповідання Ф. С. Фіцджеральда (1896–1940) вирізняються майстерністю тонкого психологізму та елементами контрасту. Видання містить автобіографічний цикл творів про Безіла Дюка Лі та оповідання «Дитяча забава». Безіл, прототипом якого є сам автор, — амбітний, розумний і цілеспрямований підліток із невеличкого міста Сент-Пол, штат Міннесота. Становлення його особистості відбувається в моральних випробуваннях, герой часто потрапляє в схожі ситуації, але щоразу реагує на них по-різному, що дає змогу зробити висновок про те, як змінюється його внутрішній світ. Він виважує власні вчинки та прагне, попри всі перепони, втілити виплекані з дитинства мрії. Фіцджеральду вдається передати прикмети часу мимохідь: оповідання сповнені деталями американського побуту початку XX століття — від вбрання до модних мелодій і танців «епохи джазу».
Орвелл, Дж. Нехай квітне аспідистра [Текст] / Дж. Орвелл; пер. з англ. Т Кирилюк. – К. : Вид-во Жупанського, 2021. – 256 с. – (Майстри світової прози).
Твір «Нехай квітне аспідистра» — роман про те, як одного разу у міжвоєнному Лондоні людина мистецтва оголосила війну грошам і що з того вийшло. Гроші — вони все вирішують, все контролюють, відчиняють двері пристойних будинків і салонів, знайомлять з потрібними людьми, наділяють їхнього господаря чарівною здатністю подобатися жінкам і друзям, вони, по суті, і є саме життя. Але хіба так має бути? Хіба має життя людей аж так залежати від грошей, а надто від їх браку? Чи можливо, живучи в сучасному суспільстві, позбутися нав’язливої влади грошей, оголосити їм війну, а заодно й усім ознакам «надійності», «порядності» і «благопристойності», головним символом яких є аспідистра, чиї отруйно-зелені пагони стирчать з горщиків у вікнах кожної пристойної оселі? Молодий талановитий поет Гордон Комсток веде особисту затяту війну з аспідистрою і з усім, що вона собою символізує — владою грошей і нудьгою благопристойності. Він вважає, що звільнившись від влади грошей, зможе повністю присвятити себе творчості. Але воювати з грошима і благопристойністю було завжди непросто, особливо якщо ти живеш у міжвоєнному Лондоні 30-х. Війна з аспідистрою, війна з грошима, війна із самим собою — чи можлива тут перемога, а якщо й можлива, то якою ціною?
Ніцше, Ф. Весела наука [Текст] : (Ia gaya scienza) / Ф. Ніцше; пер. з нім. В, Чайковського. – Х. : Фоліо, 2020. – 284 с. – (Зарубіжні авторські зібрання).
Фрідріх Ніцше (1844—1900) — видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Саме в цей період Ніцше захопився філософією Шопенгауера і музикою Вагнера. Але бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях — він називав себе філософом неприємних істин. Зміни у світогляді сприяли тому, що він став сповідувати ірраціоналізм та «волю до влади». Вінцем його філософії стала «книга для усіх і ні для кого» — «Так говорив Заратустра» (1883—1885). А представлену в нашому виданні «Веселу науку» (1881—1882, друге видання — 1886—1887) Ніцше пізніше називав коментарем до ще не написаного «Заратустри». Афористичність, що притаманна творам Ніцше, його неабиякий літературний хист зробили його творчість надбанням не тільки філософії, а й літератури. І саме це пояснює його популярність — творами Ніцше захоплювались і шанувальники художньої літератури.
Вайнонен, Ю. Німий бог [Текст] : роман / Ю. Вайнонен; пер. з фін. Ю. Зуба. – К. : Комора, 2018. – 176 с.
Юркі Вайнонен, уже добре відомий українським читачам як автор химерних «13 новел», тепер запрошує вирушити разом зі скульптором Андре в мандри до напівміфічної й похмурої Бретані. Це загублена в горах місцина, де люди інакше дивляться на світ, поклоняються печерним галкам і остерігаються чужинців. Саме тут перед своїм загадковим зникненням жив батько Андре, уславлений артист перформансу. Чому він вирішив покинути сцену й оселитися в ізоляції від світу, у старому вітряку на околиці села? Що з ним врешті трапилось? Аби дошукатися істини, Андре доведеться переосмислити власне сприйняття реальності, переступити поріг свідомого і з’ясувати, які моторошні таємниці охороняє мовчазне бретонське село.
Грімальді, В. Саме час знову запалити зірки [Текст] : роман / В. Грімальді; пер. з фр. П. Мигаля. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2020. – 400 с.
Коли в тебе стільки боргів, що, здається, з них неможливо виплутатися, коли твоє благеньке родинне судно з двома доньками на борту не лише підтікає, а просто тоне — саме час їхати дивитися на північне сяйво. Анна — давно розлучена, заклопотана і втомлена від життя офіціантка — вирішує, що це найкраще рішення у момент найбільшої життєвої скрути. Три жінки вирушають у тривалу подорож, що змінила їх усіх. І вони долають шлях від цілковитого нерозуміння й відчуженості до справжньої близькості.