«Євгенію Кононенко я вважаю письменницею, яка може написати про будь-що: захоче – створить психологічну драму, детектив чи любовну історію, буде настрій – напише сатиричне оповідання… Як істинному письменнику, їй до снаги будь-яка тема, за яку вона береться, … на мій погляд, вона в десятці найцікавіших українських письменників», – вважає один із книжкових блогерів. І ми, читачі, повністю з цим згодні.
Роман у романі – так виглядає книга Кононенко “Останнє бажання” (Кононенко Є. Останнє бажання : роман [Текст] / Є. Кононенко . – Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2015 . – 136 с.), в якій письменниця продовжила тему, про яку почала розповідати про це ще у збірці новел «Кат» (2014р.), в однойменному оповіданні якої йдеться про чоловіка, що виконував смертні вироки за часів сталінізму і потім вирішив написати про цей свій досвід.
Як помирають письменники, які брехали все життя? Прислуговували режиму, писали книги, які ніхто не читав, хоч за гонорари сім’я літератора жила в достатку. Ніхто не піде з життя, доки не розповість правди. Навіть, якщо зошит із автобіографією потрапить до рук нащадків, пролежавши серед купи непотрібних чернеток півтора десятки років.
Книга “Останнє бажання” – про письменницькі амбіції Івана Івака, про взаємини трьох поколінь одного роду, про “скелети у шафі”, про рукописи, “що не горять”, про гордість і сором родини, і про те, як швидко вони міняються місцями… Уже по смерті Івана Івака його діти випадково знаходять рукопис батька, в якому він пише, що до того, як стати відомим радянським письменником, він був катом в системі НКВС – вішав людей, виконуючи смертні вироки. А поза роботою вів щасливе і достатньо забезпечене родинне життя, а згодом ще й створив оповідання, що принесло йому всесоюзну славу. Діти Івана Івака, прочитавши роман, який написав батько, мають сумніви, що це автобіографія. Його донька каже, що батько був письменник і розповідь – його художня вигадка.
На питання, чи засуджує автор свого героя, Кононенко каже, що їй не хотілося такої авторської позиції . «Мені хотілось якомога більш безсторонньо розповісти. Хай його засуджує чи виправдовує читач»…

#Роки_незалежності_кращі_книги