Яскравим прикладом історико-архітектурного ареалу Одеси є вулиця Чорноморська, названа Костянтином Георгійовичем Паустовським «морським форпостом Одеси». «Повз неї проходили всі пароплави, що йшли до порту й вирушали з нього», — писав Костянтин Паустовський в повісті «Час великих очікувань».

Видатні вчені-медики Василь Образцов і Микола Стражеско стали прототипами професора Преображенського і доктора Борменталя. Вони разом жили і працювали, разом здійснювали відкриття і разом отримали прижиттєве світове визнання. А завдяки Булгакову увійшли і в історію літератури Микола Стражеско (прототип доктора Борменталя) народився 1876 року в Одесі . Середню освіту здобув в Одеській гімназії. З 1919 по 1922 рр був професором Новоросійського університету. Ім’ям Стражеско названий інститут кардіології АМН України. В Одесі в 2016 році ім'ям Стражеско була названа вулиця (в р-ні 411 батареї).

Перший Міський театр був побудований за ініціативою одеського градоначальника, видатного державного діяча герцога де Рішельє. У ніч на 2 січня 1873 року, через 64 роки після відкриття, Міський театр був повністю знищений пожежею, що почалася через загоряння газового ріжка, який освітлював годинник в нічний час. Рік потому (після пожежі) муніципалітет оголосив конкурс на проект нового храму мистецтв, що відповідав би останньому слову театральної техніки (у тому числі — протипожежній безпеці) і став би рівним серед кращих європейських театрів, але перш ніж у фундамент майбутньої архітектурної перлини Одеси був покладений перший камінь, пройшло ціле десятиліття.

З Одеського аеродрому "Застава" злітали три літаки ЛІ-2 з пасажирами і приземлялися на території санаторію імені Дзержинського в Лузанівці. За один вихідний день літаки встигали перевезти 450 відпочивальників, оскільки вони літали три рази на день. Про це свідчить оголошення в газеті "ЗК" за 16 червня 1956 року: "До уваги громадян! Щонеділі курсують пасажирські літаки за маршрутом Аеропорт-пляж Лузанівка і назад. Перший політ з аеропорту о 9 годині ранку, останній виліт з Лузанівки о 8 годині вечора. Вартість польоту в один кінець 15 рублів. Діти до 5 років безкоштовно, від 5 до 10 років в половинному розмірі".

На бульварі Жванецького

Жевахова гора — зовсім невелика височина в районі Пересипу, що заввишки досягає всього 40 метрів. Вона знаходиться між Куяльницьким і Хаджибейським лиманами, і горою-то названа може бути лише з ввічливості. Так, глиняний горб. Але згадується вона часто. Носить ім'я бравого генерала і героя Вітчизняної війни 1812 року князя Жевахова(Джевахишвілі), що володів на початку ХIХ століття невеликим заміським маєтком в районі цієї гори. Це невисоке плоскогір'я викликає бурхливий інтерес у найрізноманітніших груп. Для археологів та істориків — це місце, де ще в V столітті до нашої ери знаходилося старогрецьке святилище богині Деметри. Унікальний культовий об'єкт Північного Причорномор'я, аналогічний за своїм значенням знаменитим грецьким Дельфам з їхнім легендарним оракулом! Адже лише в цих двох сакральних центрах античного світу розташовувався омфалос — «пуп Землі», певний вівтар хтонічного божества, древньої Богині-матері, що втілювала і родючість, і зв'язок світу земного зі світом підземним, замогильним. Це капище, знайдене археологами кілька років тому, є невеликим глиняним горбочком з воронкоподібним заглиблення, що містить в собі ритуальні пожертви — спеціально розбиті амфори й інші посудини, стало світовою сенсацією. І значення його, як брами в потойбічний світ, підтверджується дивною репутацією Жевахової гори. Адже інші дослідники античних міфів вважають, що однією з іпостасей Деметри була і Геката — похмура богиня ночі, Місяця і усілякої нечисті. Покровителька чаклунства і некромантії, чиїми супутниками були таємничі кабіри, вампіри-ламії, емпузи та інші страхітливі створіння.

Роль першого одеського аеродрому на початку ХХ-го століття грало скакове поле іподрому на 4-ій станції Середньофонтанської дороги. Там 8 березня (21 березня) 1910 років відбувся перший в Росії політ Михайла Ефімова — льотчика, що відкрив нову сторінку авіації.

Вони зроблені з трамвайних рейок. Якщо придивитися до поручнів, то на одному з них можна розгледіти маркування і прочитати: «ANGLEUR 1895». Angleur — це район бельгійського міста Льєж, де знаходився завод з виробництва рейок. Тобто поручні не просто з рейок, а з найісторичніших рейок! Більш того, це ще і «пам'ятник» одеській конці! Як розповідає одеський краєзнавець, геолог Дмитро Жданов, на сьогоднішній день, це — «єдиний доступний для туристів артефакт, пов'язаний з кінними залізницями».

Шкодова гора носить свою назву від слова “шкода” (збитки). Річ у тому, що в період дощів Пересип заливало водою, і Шкодова гора була єдиною дорогою, по якій вози з зерном доїжджали до порту. Але оскільки в дорозі вози часто ламалися і господарі зазнавали збитків, тому і дали їй таку назву (в тому сенсі, що одна шкода від цієї гори).

Слово «биндюжник» увійшло до одеської мови з української, ідиш і німецької одночасно, і урочисто зайняло своє почесне місце в числі одеських найуживаніших слів. Причому не обов'язково у прямому значенні: «Пити як хто? Лаятися як хто?» Биндюжники перевозили основну масу вантажів з порту і до порту, і без них промисловість Одеси в XIX і на початку XX століття просто зупинилася б, адже порт у той час був не лише найважливішим торгівельним об'єктом міста, але і одним з найважливіших в імперії. Тому биндюжники, своєрідно монополізував бізнес вантажоперевезень (зі всіх вантажних возів в'їзд до міста був дозволений лише платформам биндюжників), вимагали за свої послуги досить дорого.