27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.
Пропонуємо вам ознайомитися з виставкою-роздумом «Голокост. Лихо ХХ століття», що експонується з 23 січня по 4 лютого.
Кнопп, Г. Холокост : Неизвестные страницы истории. – Х. : Книжный Клуб “Клуб семейного досуга”, 2007. – 336 с.
Подборка документов Гвидо Кноппа (до сих пор самая полная) о геноциде европейских евреев нацистами, построенная на новейших данных, многолетних исследованиях, а также до этого времени не опубликованных архивных материалах, дает точную картину холокоста. Автор описывает путь от Нюрнбергских расовых законов до Ванзейской конференции с ее постановлением об «окончательном решении», от депортаций еврейского населения до освобождения узников концлагерей союзниками. Пронзительное описание самой ужасной главы немецкой истории.
Лауер, В. Творення нацистської імперії та Голокост в Україні. – К. : Зовнішторгвидав України, Укр. центр вивчення історії Голокосту, 2010. – 368 с.
У монографії “Творення нацистської імперії та Голокост в Україні” дослідниця Венді Лауер, зосереджуючи свою увагу на житомирському регіоні і поєднуючи в одне ціле німецькі та радянські архівні документи, щоденники, мемуари та особисті свідчення, дає найповнішу з наявних на цей час оцінку нацистської колонізації, окупаційної політики та Голокосту в Україні. Хоча нацистська верхівка черпала колоніальні амбіції з європейських моделей, загарбання України нацистами, як демонструє В. Лауер, було безпрецедентною спробою побудови імперії, в якій насилля, расизм, антисемітизм та мілітаризм проникли в усі аспекти щоденного життя. Житомирщина, важлива платформа для нацистської верхівки, слугувала також місцем для створення Гіммлером експериментальної колонії етнічних німців у Геґевальді, де кампанії знищення та геноциду проводились “в ім’я прогресу”. “Управлінці” середнього рівня, як показує В. Лауер, відігравали основну роль у здійсненні масових убивств. Авторка персоналізує місцевих жителів, що брали участь у злочинах, спостерігали за ними, отримували від них зиск, а також борців спротиву. Вона показує, що дії нацистів у регіоні еволюціонували на основі імперської зверхності та амбіційності, ненависті до євреїв, слов’ян та комуністів, кар’єризму та прагматизму, жадібності та страху. У своєму аналізі В. Лауер переносить увагу із самої Німеччини на східні аванпости Райху, де режим відверто виявив свої головні погляди та цілі.
Нариси з історії та культури євреїв України. – К. : Дух і літера, 2009. – 440 с.
У книзі представлені нариси з історії та культури євреїв, які проживають на території сучасної України, починаючи з прадавніх часів до сьогодення. Нариси висвітлюють різноманітні сторони життя євреїв, віковічні традиції та побут, виникнення хасидизму, розвиток єврейської літератури та друкарства, українсько-єврейські взаємини впродовж століть, трагічну долю українського єврейства під час Голокосту. Частина текстів книги – це нариси про історію єврейського мистецтва, літератури, книговидання, архітектури, становлення та розвиток єврейського театру та кінематографу.
Беркгоф, К. Жнива розпачу : життя і смерть в Україні під нацист. владою. – К. : Критика, 2011. – 455с.
Монографію голандського історика Карела Беркгофа присвячено дослідженню повсякденного життя та стратегій виживання під нацистською окупацією в 19411944 роках населення «найбільшої колонії нацистської Німеччини» Райхскомісаріяту Україна, який охоплював чималу частину українських теренів. Будучи прихильником антропологічного підходу, автор наголошує саме «людську» історію, а не політичну чи інституційну, і територіяльну, а не національну чи етнічну, і тому не обмежується самими лише українцями, а приділяє належну увагу всім мешканцям краю, зокрема описує геноцид євреїв і ромів, становище росіян і «фольксдойчів», українсько-польський конфлікт на Волині тощо. Окремо зіставлено побут на селі та в місті, досліджено долю військовополонених, совєтський і націоналістичний партизанські рухи, феномен колаборації, перебіг примусових депортацій, культурне та релігійне життя. Особливо важливим є висвітлення штучного голоду в Києві, який автор порівнює з Голодомором 19331934 років, а також аналіз етнічних ідентичностей та політичних лояльностей і висновок про вплив совєтських репресивних практик на творення ментальности, що зумовила брак солідарности й опору окупантам в обставинах терору та масового нищення. Зіперта на дуже широкий масив архівних документів, публікацій і опитувань, монографія стала, на думку критиків, взірцево новаторською, проривною та найґрунтовнішою студією свого предмета. Вона стане в пригоді і фахівцям історикам, соціологам, культурологам, політологам, і всім, хто цікавиться історією Другої світової війни та України в XX столітті.
Стародинский, Д.З. Одесское гетто : Воспоминания. – О. : ТПП”Хайтех”, 1991. – 111с.
Стародинский Давид Зусьевич (1924-1993) – историк Холокоста в Одессе, с 16 октября 1941 г. по 10 апреля 1944 г. находился на оккупированной территории Одесской и Николаевской областей Украины (бывшей Транснистрии), где испытал все ужасы нацистского геноцида в Одесской тюрьме, Слободском гетто, лагерях Ахмечетка и Доманевка.Совершил несколько смелых побегов из этих мест массового уничтожения евреев, что спасло ему жизнь.В гетто и лагерях уничтожения нашел силы и мужество вести дневниковые записи, которые легли в основу изданной спустя 47 лет (в 1991 г.) книги “Одесское гетто”. Книга эта стала первым в мемуарной послевоенной литературе изданием-свидетельством о катастрофе евреев Одессы и юга Украины, унесшей сотни тысяч человеческих жизней.
Обрії порозуміння. – К. : Дух і літера, 2009. – 192 с.
У книзі зібрані тексти, які, на думку видавців, сприятимуть осмисленню людської солідарності, толерантності та порозуміння. Розрахована на широкий загал читачів, які шукають відповіді на непрості виклики часу.
Єврейські діти України – жертви Голокосту : каталог додат. експозиції з іст. Голокосту на теренах України. – К. : УЦВГ, 2004. – 56 с.
Пропонована книга є каталагом експозиції, присвяченої долі євреїв під час нацистської окупації України (1941-1944), і є органічною частиною виставки «Анна Франк. Урок історії». Сподіваємося, що ця книга стане у пригоді всім, кому не байдужа правда історї, доля єврейських громад України в роки Другої світової війни, проблеми толерантності та найіональної взаємоповаги в сучасному світі. Передусім для викладачів історії та права, студентів, учнів.
Отець Патрік Дебуа. Хранитель спогадів. Кривавими слідами Голокосту К.: Дух і Літера, 2011. – 336 с.
«Хранителями спогадів» у давнину називали тих, хто зберігає й передає нащадкам родинні історії – пам’ять про рід, а отже, й про них самих. Тож не випадково родинна й особиста історії отця Патріка Дебуа, одного з таких «хранителів спогадів», розгортаються на тлі спогадів українських селян про масові вбивства євреїв у роки німецької окупації і тим самим стають часткою спільної павутини культурної, національної й загальнолюдської пам’яті про Голокост.
Глибокий мул. Хроніка Натана Гановера. – К.: Дух і Літера, 2010. – 180 c.
Праця Натана Ганновера – одна з найвідоміших єврейських хронік, присвяченим подіям 1648-1649 рр. в Україні. Оповідь про розгром єврейських громад поєднана з особистими спогадами та враженнями автора, доповнена свідченнями очевидців. В традиціях єврейської проповідницької літератури Ганновер пояснює трагедію євреїв недотриманням заповідей і «муками, що сповіщають пришестя Месії», проте усвідомлює і соціальні причини тогочасних селянських повстань та бунтів.
Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане. Видання друге. Упорядн. Ж. Ковба. – К.: Дух і Літера, 2009. – 276 с.
Ця книга – свідчення духовної особи, рабина Давида Кахане про трагічну долю львівських євреїв у період фашистської окупації, про власний порятунок, порятунок дружини й доньки у монастирях Студійського уставу, резиденції митрополита Шептицького та роздуми автора про Голокост. Уперше подаються спогади українців-галичан про рабина Кахане, інформація про галицьких рабинів і католицьке духовенство часів Другої світової війни. Становить інтерес для істориків, краєзнавців, тих, хто цікавиться історією, сучасністю, міжнаціональними взаєминами.
Книга пам’яті Дробицького яру [Текст]: спогади, нариси, документи / авт.-уклад. В.П. Лебедєва, П.П. Сокальський. – Х.: Прапор, 2004. – 208 с.
«Особливим» районом Харкова називали фашисти територію навколо робітничого містечка Тракторного заводу. І мало хто тоді здогадувався, що приховувалося за цією таємничістю, аж поки у грудні 1941-го року у Бараках Верстатобуду і 8-го тресту, а потім Дробницького яру зондер – вбивці не почали вершити свої криваві злочини. Всього за три тижні вони розстріляли там понад десять тисяч наших співгромадян, чия «провина» полягала лише в тому, що вони були євреями… Про це й розповідає книжка, котру склали архівні документи, нариси, свідчення очевидців трагедії, як дивом урятувалися, спогади рідних та знайомих жертв, фотокартки. До збірника увійшли і списки загиблих людей, чий імена вдалося встановити.
Урок історії. Анна Франк. – Амстердам : Товариство “Анна Франк”, 2009. – 93 с.
З допомогою цієї книжки ви познайомитеся з історією дівчинки-підлітка Анни Франк, яка стала жертвою переслідування євреїв під час Другої Світової війни. Книга містить багато сімейних фотографій та цитат із її щоденника. Із них видно, яких страхів та переслідувань зазнали євреї. Її біографія доповнена свідоцтвами людей, які пережили холокост. Через ці розповіді можна краще зрозуміти цінність терплячості і взаємної поваги, важливість прав людини.
Франк, А. Щоденник. – К. : Сфера, 2009. – 282 с.
Перший український переклад всесвітньовідомого твору Анни Франк (1929-1945) здійснено з найповнішого видання. Щоденник, який вела єврейська дівчинка понад два роки, переховуючись від нацистів в одному з будинків Амстердама, відбиває вражаючий світ почуттів і думок авторки і не в останню чергу засвідчує її письменницький хист.
Ця книга — хвилюючий документ, що неспростовно викриває людиноненависницьку політику геноциду, яку здійснювала гітлерівська Німеччина.
Кузнецов, А. Бабий яр : Роман. – М. : Захаров, 2001. – 360 с.
Эта книга — полная авторская версия знаменитого документального романа «Бабий Яр» об уничтожении еврейского населения Киева осенью 1941 года. Анатолий Кузнецов, тогда подросток, сам был свидетелем расстрелов киевских евреев, много общался с людьми, пережившими катастрофу, собирал воспоминания других современников и очевидцев. Впервые его роман был опубликован в журнале «Юность» в 1966 году, и даже тогда, несмотря на многочисленные и грубые цензурные сокращения, произвел эффект разорвавшейся бомбы — так до Кузнецова про Холокост не осмеливался писать никто. Однако путь подлинной истории Бабьего Яра к читателю оказался долгим и трудным. В 1969 году Анатолий Кузнецов тайно вывез полную версию романа в Англию, где попросил политического убежища. Через год «Бабий Яр» был опубликован на Западе в авторской редакции, однако российский читатель смог познакомиться с текстом без купюр лишь после перестройки.
Історія Міни. Спогади лікаря про Голокост К.: Дух і Літера, 2011. – 184 с.
Автобіографічна книга Міни Дойч – це щира оповідь, яка охоплює роки Голокосту, прожиті у підпіллі, та післявоєнні роки життя авторки. Незважаючи на чималі втрати, страждання та поневіряння, Міна мала величезну силу духу та любові до життя, якою надихала своїх близьких. У скрутних умовах переховування вона виховала доньку, а з часом реалізувала свої медичні знання. Сила духу авторки є незаперечним взірцем для прийдешніх поколінь. Книга адресована широкому загалу читачів.