Сьогодні бібліотека перетворилася на осередок тепла, сміху й української душі. Андріївські вечорниці, організовані спільно з проєктом РІКА та чарівною ведучою Мирославою Степанюк, зібрали повну залу читачів, які прийшли не просто подивитися, а поринути в атмосферу давнини.
Андріївські вечорниці з РІКОЮ та Мирославою Степанюк прийшли тихо, але заполонили все: запах калити просочився між полицями, сміх дівчат переплітався з народними мелодіями, а читачі раптом опинилися в колі, де кожен був своїм. Спочатку сором’язливо кидали чобіт за поріг, потім уже хороводили під «Гопак», а коли подали теплу калиту з медом, то й бібліотекарки забули про тишу й смакували разом з усіма. Хтось червонів від ворожіння на воску, хтось жартував, що суджений точно з сусідньої вулиці. Час летів, як вода в річці, непомітно й легко, і коли захід закінчився, ніхто не хотів іти — просили ще одне гадання, ще один танець, ще шматочок калити. Бо це було не просто свято, це було повернення до коренів, до тепла, до себе справжніх. Дякуємо РІЦІ за ідею, Мирославі за душу, а вам, наші читачі, за те, що прийшли серцем і зробили ранок живим. До нових вечорниць, друзі, тримайте це світло в собі, і хай суджені приходять не у снах, а в реальність.