Іван Кирилович Дряпаченко (1881–1936) — видатний український художник і графік, чия творчість яскраво розгорнулася наприкінці XIX — у першій половині XX століття. Народився він 16 серпня 1881 року в селі Василівка на Полтавщині.

Любов до малювання проявилася в Івана ще в ранньому дитинстві, тому з юних років він твердо вирішив присвятити себе мистецтву. Спочатку він навчався у Київській рисувальній школі, де здобув звання некласного художника, а згодом вступив до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. Там його наставником став легендарний Ілля Рєпін, у майстерні якого молодий митець удосконалював свою майстерність. Важливим етапом творчого становлення став період 1910–1911 років: працюючи у рідному селі, художник створив знакову картину «Саломея», за яку отримав офіційне звання художника.

У центрі творчих інтересів Івана Дряпаченка завжди перебували портрети, пейзажі, побутові та історичні полотна. Найчастіше він звертався до тематики українського села, тонко змальовуючи неперевершену красу природи Полтавщини, а також побут і щирі характери простих людей. Його роботи вирізняються глибокою реалістичністю, уважністю до найменших деталей, майстерною роботою зі світлом та психологічною виразністю образів.

За життя митець активно брав участь у виставках, а його творчість користувалася визнанням сучасників. Після бурхливих революційних подій він повернувся на рідну Полтавщину, де продовжував жити і плідно працювати аж до кінця своїх днів.

Помер Іван Дряпаченко у 1936 році у селі Василівка. Сьогодні його спадщина є важливою частиною української культури — картини майстра зберігаються у провідних музеях України та приватних колекціях, нагадуючи нам про витончене відчуття краси та правди життя у творах видатного земляка.